Abstract:
Сучасний стан українського суспільства, починаючи з подій 2014 р., потребує переосмислення базових категорій соціологічного аналізу етносоціокультурних явищ і процесів. Метою статті є розкриття доцільності вдосконалення існуючих та формування нових понять, покликаних глибоко, сутнісно і достовірно відображувати характеристики актуального стану українського суспільства, його етнокультурну та громадянсько-політичну структуру.У статті обґрунтовується доцільність застосування термінів «етнос» для позначення ним сукупності найзагальніших вимірів особливого класу соціальних спільностей та «демос» із метою відображення ним характеристик специфічної, громадянсько-політичної ідентичності. Доведено, що етнічна спільність є цілісною сукупністю таких загальних (родових) властивостей, як власна, іманентна тільки цій спільності культура (мова), самоідентифікація, усвідомлення своєї самобутності, суверенності, закріпленої у самоназві (етнонімі) та у відповідній діяльності, наявність певної історичної моделі соціальної організації.Підкреслюється, що соціокультурні виміри, прищеплюванні українству ворожою йому московсько-ординською цивілізацією, не зникли разом з державою, яка була формою існування цієї цивілізації. Українське суспільство і сьогодні залишається складною сумішшю вимірів як європейської цивілізації, до якої воно органічно відноситься, так і московсько-ординської, котра продовжує чинити свій уплив на Україну і українство, зокрема, і війною. Доводиться, що дослідження актуального стану українського суспільства потребує не тільки високоінтелектуальних дослідників, не тільки копіткої праці, але і потужний арсенал понять, інструментів наукового проникнення у сутнісні характеристики соціальної реальності. Наголошується на неприйнятності застосування терміну «політична нація» як такого, що суперечить методології формулювання наукових понять.
