Abstract:
Стаття продовжує студіювання особливостей функціювання фразеологізмів в епістолярній спадщині Лазаря Барановича. Дослідження виконано крізь призму дискурс-аналізу з урахуванням антропоцентричного підходу, що дало змогу під іншим кутом проаналізувати фразеологізми. Мета статті – семантичний аналіз фразеологізмів, зафіксованих у листах Лазаря Барановича, у їх вертикальній часовій проєкції. Автор звертає увагу на мовно-перекладацьке прилаштування мови епістолярію видатного українського церковника ХVІІ ст. до російської мови ХІХ ст., що значною мірою стерло специфічні українські риси на всіх рівнях мови загалом і фразеологічному зокрема. Висновки. Доведено, що Лазар Баранович активно послуговувався як стійкими одиницями високого стилю, так і народнорозмовною фразеологією. Усі проаналізовані сполучення слів належать до фразеологічного фонду української мови не тільки на підставі кількісного критерію, а передусім через наявну в них метафоричну образність, що в контекстах забезпечує реалізацію цілісної семантики. Прикметною рисою є відносна компонентна стабільність фразеологічних одиниць, що може слугувати підтвердженням природності того чи того стійкого сполучення слів передусім усному мовленню церковника, що наклало відбиток і на епістолярій. Для правильного потрактування значення фразеологізмів використано контексти з інших жанрів і стилів, що дало змогу віднайти семантичні зсуви.
