Abstract:
В даній праці ми описуємо явище міжжанрової дифузії та інші особливості локального фольклору на прикладі укр аїнської народної пісні «Що та Марія в хаті робить». В пісні «Що та Маріяв хаті робить» шлюбування (зокрема образ рушників, як один з головних елементів сватання) є властивим давнім язичницьким купальським обрядам, – отже, мотиви кохання природно про довжують традицію з глибини століть. Наприкінці статті подано оригінальний запис та обробка автора статті української народної пісні «Що та Марія в хаті робить». Автор обробки намагався якомога яскр авіше розкрити пісенний твір різними музично-худ ожніми образами, де при виконанні української народної пісні «Що Марія в хаті робить» прослідковується риса, притаманна багатьом пісням Уманщини, яка, найвірогідніше, бере початки в чоловічому виконавстві (пізніше, як візитівка всієїцентральноукраїнської пісенності) – фарингалізація голосних (гегекання), що віддзеркалює своєрідність народнопісенної культури української нації.
