Abstract:
У статті вперше узагальнюються точки дотику Юліуша Словацького зі знаковими персоналіями – представниками Уманського краю. Зокрема, розглядаються його стосунки і творчі взаємовпливи з представниками «української школи» в польському письменстві – поетами Северином Гощинським, Міхалом Грабовським та Богданом Залеським, які навчались в Умані. А також у цій статті глибше аналізується вже трохи досліджений нами раніше його роман з Александрою Мощенською – донькою уманського магната. Юліуш Словацький присвятив їй два сонети, а також увів її образ у поему «Беньовський». Робиться спроба зрозуміти причину розриву й глибину почуттів, вплив на творчість. Пропонуються нові деталі до короткого життєвого шляху самої Анелі.
