Abstract:
У статті проаналізовано художньо-стилістичні особливості зображення пейзажу в романі «Вогнем і мечем», що деталізує індивідуальний стиль польського письменника Г. Сенкевича. Проаналізовано ряд наукових тематичних розвідок вітчизняних та зарубіжних учених. Звернено увагу на класичний підхід автора до змалювання краєвидів – у художньому творі письменник зберігає навички побудови пейзажів за принципами реалістичної школи. У таких описах митець традиційно вживає різноманітні мовні засоби: епітети й порівняння, що додає картинам природи яскравої образності. Авторські невимушені пейзажі продукують в читача переосмислення значення природи в житті людини та людини в житті природи. Через детальні описи митець надає можливість сприймати по-новому не лише саму природу, а й людське буття. Г. Сенкевич майстерно використовує пейзажну деталь для увиразнення змісту твору. У романі зображення краєвидів функціонують не тільки як композиційний прийом, але виступають чинником психологічних факторів. Автор неодноразово підкреслює нерозривний зв’язок людини і природи, а неповторно-дивовижні та постійно змінні картини краєвидів – з внутрішніми переживаннями літературних героїв. Природа служить прекрасним фоном для розгортання сюжету та образотворення, підкреслення рис характеру героїв, емоційності роману й усвідомлення трагізму будь-яких воєнних подій. Відзначено, що в охарактеризованих картинах природи продемонстровано особистісне ставлення митця до подій, змальованих в романі. Пейзаж створює психологічний настрій сприйняття художнього тексту, допомагає розкрити внутрішній стан героїв, підготувати читача до певних подій в житті персонажів, тобто є додатковим опосередкованим засобом характеристики змальованих у ньому суб’єктів та об’єктів. Як висновок, виокремлено три функції пейзажу в історичному романі – для побудови сюжетної лінії, для передачі та підсилення змістового навантаження, для підкреслення емоційного наповнення художнього тексту й увиразнення такими описами екзистенціальних почуттів героїв.
