Abstract:
У статті проаналізовано способи творення назв осіб в пам’ятках російської писемності ХVI – ХVП ст. Основним суфіксом при утворенні катойконімів і етнонімів у XVI – XVII ст., був афікс -инь, на другому місці щодо продуктивності: -ець, на третьому: -чинь.У досліджуваній лексико-семантичній групі назв осіб за етнічною та територіальною ознакою виявлено явища лексичної та словотвірної синонімії: паралельно існують кілька варіантів, які урізноманітнюють мовний контекст і сприяють таким чином конкуренції між наявними словотвірними типами. Така варіантність зумовлена процесом формування лексичної групи, відсутністю граматичної норми, взаємодією різностильових елементів.
