dc.identifier.citation |
1. Автоматизація є дієвим механізмом активізації психомоторики і рухової пам’ятіпедагога-музиканта, що характеризується політональними якісними і кількісними змінами, забезпечує закріплення «верховної керівної моторної енграми» (за термінологією М. Бернштейна) інтерпретації музичного твору у вигляді інтегрального рухового образупрограми музично-ігрових рухів. Практична апробація досліджених якісних змін може відбуватися як одночасно, цілком залежно одна від одної, так і незалежно протягом тривалого часу. 2. Автоматизація є універсальною природною психомоторною здібністю особистості поряд із музичним слухом, загальною музичною пам’яттю і відчуттям ритму, що піддається онтогенетичному розвитку внаслідок педагогічного впливу. Іншими словами – це об’єктивна реальність, яка активізується суб’єктивно і складає специфіку професійної діяльності майбутнього вчителя музики. Як психічний процес вона «перекидає місток» між свідомістю і підсвідомістю, між ідеальним і реальним, між внутрішнім і зовнішнім. |
uk |
dc.description.abstract |
1. Автоматизація є дієвим механізмом активізації психомоторики і рухової пам’ятіпедагога-музиканта, що характеризується політональними якісними і кількісними змінами,
забезпечує закріплення «верховної керівної моторної енграми» (за термінологією
М. Бернштейна) інтерпретації музичного твору у вигляді інтегрального рухового образупрограми музично-ігрових рухів. Практична апробація досліджених якісних змін може
відбуватися як одночасно, цілком залежно одна від одної, так і незалежно протягом
тривалого часу.
2. Автоматизація є універсальною природною психомоторною здібністю особистості
поряд із музичним слухом, загальною музичною пам’яттю і відчуттям ритму, що піддається
онтогенетичному розвитку внаслідок педагогічного впливу. Іншими словами – це об’єктивна
реальність, яка активізується суб’єктивно і складає специфіку професійної діяльності
майбутнього вчителя музики. Як психічний процес вона «перекидає місток» між свідомістю і
підсвідомістю, між ідеальним і реальним, між внутрішнім і зовнішнім.
3. Автоматизація виступає тим «живим» інструментом, що: детермінує свідому і
цілеспрямовану зміну ієрархічних рівнів управління музично-ігровими рухами; збагачує
мнемічну «фонотеку» рухової пам’яті новими м’язовими синергіями, технічними фонаминавичками, сенсорними комплексами, енграмами, сенсомоторними образами й
автоматизмами у вигляді фонових корекцій тощо на основі дії закону ефекту американського
психолога Е. Торндайка – «вдалі рішення рухової задачі мають тенденцію міцно зберігатися»
[6, с. 174]; переключає набуті технічні координаційні компоненти виконання – зміну позицій,
технічних групувань, опорних точок пасажу, початок імпульсу й іннервацію рухів, зовнішню
кінематичну рухову форму пальців тощо – на нижчі, менш усвідомлені «чорнові»
(О. Малхазов) координаційні рівні управління та, відповідно, на фоновий тонічний
перцептивний контроль і фонові пропріоцептивні синергетичні корекції, чуттєвості та
перешифрування; зосереджує розумову активність і «розвантажену» свідомість, увагу та
волю на основній звуковій меті, яка представляє вищий координаційний рівень управління
музично-виконавською діяльністю і відображується у смислових опорних пунктах
(Г. Ципін), моментах кульмінацій (І. Гофман), голосоведінні та інтонаційних точках фрази чи
опорних звуках мелодії (О. Алексєєв) тощо.
4. У музично-виконавському мистецтві як найбільш складному та «вищому
інтелектуальному руховому акті людини» [7, с. 144] віддзеркалення якісних і кількісних змін
процесу автоматизації відбувається на всіх п’яти ієрархічних координаційних рівнях
управління музично-виконавською діяльністю, починаючи від постановки ігрового апарату і
побудови простого звуковисотного інтонувального ритморуху та закінчуючи вищими
мисленнєвими процесами і слуховою сферою. Саме тому визначена здібність виступає
активним учасником формування і втілення у реальність художнього образу музичного
твору та представляє собою первинну реакцію (ante factum) на цей образ. Її становлення і
проходження зумовлюється не тільки доцільністю спрямованості активності свідомості, волі
та уваги майбутнього вчителя музики на власну інструментально-виконавську підготовку,
індивідуальними особливостями нервової системи, рівнем технічного розвитку ігрового
апарату, але й об’єктивним впливом цієї психомоторної здібності на слухову сферу педагогамузиканта та ігровий процес у цілому. Під час інтерпретації «напам’ять» музичного твору ми
оперуємо комплексними полімодальними слухо-руховими, вербально-інтелектуальними та
емоційними автоматизмами.
5. У психологічному аспекті автоматизація сприяє не тільки «чистоті», швидкості,
легкості, свободі та впевненості виконання під час гри «напам’ять», але й переборює зайві
фізичні й емоційні напруження виконавця, економить його життєву енергію. У методичному
аспекті саме на другому етапі роботи над музичним твором процес автоматизації набуває
особливо важливого значення (О. Віцинський).
6. У ході інструментальної підготовки майбутнього вчителя музики процес
автоматизації музично-ігрових рухів ніколи не активізується блискавично, миттєво, тобто
без перешкод і тривалих зупинок, а стрибкоподібно, імпульсивними поштовхами і
неодноразовими циклічними якісними та кількісними змінами. Він характеризується нетільки контрастними чорно-білими барвами, але й розмаїттям політональної палітри ледь
помітних, допоміжних, але суттєвих і органічних переходів. Знання висвітлених
особливостей суті досліджуваного феномена та вміння свідомо цілеспрямовано управляти
цією унікальною індивідуальною психомоторною здібністю забезпечує висхідний
функціональний розвиток психомоторики, рухової пам’яті, виконавського досвіду і
виконавської майстерності майбутнього педагога-музиканта, удосконаленню вправності і
спритності його ігрового апарату. |
uk |