Своєрідність передачі транскультурної ідентичності персонаєжа при перекладі творів Д. Лагірі (іменування героїв та мова як ознака гібридності)

Abstract

У статті досліджується ключовий елемент образної системи Д. Лагірі - система імені. Зазначено, що в самій системі імен присутня дифузність, оскільки в Індії особа завжди мала два імені: домашнє та офіційне. Авторське порушення традиції називання сигналізує про осмислення власної ідентичності автора. Саме у відмінностях традицій називання в Індії та США яскраво демонструється проблема культурної прірви. Акт називання є вельми значущим, оскільки торкається сутнісних характеристик особистості. Автор статті доходить висновку, що у творчості Д. Лагірі антропоніміка виступає як інструмент самоідентифікації героїв; система імені безпосередньо повязується з маргінальністю героя. Здатність до культурного "маскування" через топос імені дозволяє героєві одночасно перебувати "тут" і "там" та скрізь вважатися "своїм".