Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://dspace.udpu.edu.ua/handle/123456789/14886
Назва: | Проблема духовності в українській філософії XIX – початку XX ст. |
Автори: | Запорожець, Микола Олексійович Бержанір, Анатолій Леонідович |
Ключові слова: | духовність українська філософія XIX – початку XX ст. філософія романтизму академічна філософія філософія національної ідеї духовна культура освіта |
Дата публікації: | 7-вер-2022 |
Видавництво: | Видавнича група «Наукові перспективи» |
Бібліографічний опис: | Запорожець М. О., Бержанір А. Л. Проблема духовності в українській філософії XIX – початку XX ст. Наукові інновації та передові технології. 2022. № 9(11). С. 78–87. |
Короткий огляд (реферат): | У статті показано значущість подальшої розробки методологічних підходів до історії української філософії, котрій необхідно зробити перегляд усталених концепції і оцінок, визначити справжню роль та місце вітчизняних мислителів в історії української культури. Для цього потрібно переосмислити вихідні теоретико-методологічні та світоглядні засади історико-філософського дослідження духовної спадщини українського народу. Філософська інтерпретація духовності пов’язана із тими формами суспільної свідомості, які ототожнюються з формами організації знання. Тому протягом тривалого часу ведеться наполегливий пошук у напрямі визначення суспільної сутності духовності як складової ментальності народу. Встановлено, що наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. в українській філософії переважала філософія романтизму. Цей період характеризується актуалізацією екзистенційно-антропологічної проблематики і, зокрема, особливостей співвідношення особистості і суспільства. Обгрунтовано, що романтичні ідеї найбільше виражені у творчості М. Гоголя, П. Куліша, Т. Шевченка, М. Костомарова, П. Юркевича. Особливістю українського романтизму стає його зв'язок з філософією національної ідеї, а також і релігійне забарвлення, прагнення поєднати антропологічні, соціальні, національні ідеї з ідеями християнства. Доведено, що в українській філософії періоду романтизму переосмислюється образ людини і природи. Просвітницькому уявленню про природу як складному механізму протиставляється образ природи як одухотвореного, живого цілого. У природі вбачається джерело творчого натхнення, вона починає розглядатися крізь призму людських переживань і настроїв. У розкритті таємниць природи і людської душі віддається перевага не Журнал « Наукові інновації та передові технології» № 9(11) 2022 (Серія «Державне управління», Серія «Право», Серія «Економіка», Серія «Психологія», Серія «Педагогіка») 79 розуму, а почуттям, художній уяві, підсвідомим виявом людської душі, його мудрості і творчості. Визначено ствердження у ті часи значущості філософії як найважливішої сфери духовної культури, у якій знаходить свій вираз усвідомлення підстав людського буття, усього спектру духовних проблем людини, нації. Завдяки зусиллям вітчизняних мислителів філософія поставала не тільки необхідним компонентом освіти, але й органічною складовою культурного процесу. |
Опис: | https://vadnd.org.ua/app/uploads/2022/09/911-%D0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96-%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%96%CC%88.pdf |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://dspace.udpu.edu.ua/handle/123456789/14886 |
ISSN: | ISSN 2786-5274 Print |
Розташовується у зібраннях: | Інститут економіки та бізнес-освіти |
Файли цього матеріалу:
Файл | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|
Probl_duhovn_v_ukr.filosofii.pdf | 9,29 MB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.