Вчення про ноосферу як основа вивчення природничих наук.

Abstract

У статті аналізуються загальні підходи до вивчення проблем біосфери, ноосфери, стабільного розвитку світового суспільства як планетарного, подальшої трансформації біосфери в ноосферу та ролі в цьому процесі науки з позиції основної рушійної сили науково-технологічного прогресу. Детально розглядається вихідна концепція філософських роздумів В. І. Вернадського. Зазначається, що особливе місце у філософській спадщині ученого посідають уявлення про біосферу як сукупність живих організмів, поєднання усіх видів біоценозу, а також передбачення її поступової еволюції в ноосферу, в якій визначальними факторами мають бути людський розум і продуктивна діяльність людини. Акцентується увага на тому, що вчення про ноосферу В. І. Вернадського стало стимулом у формуванні нової наукової картини світу, що спрямована та базується перш за все на знання як істини у пізнанні, а не використанні законів природи (екологічного імперативу), перегляду усієї сукупності традиційних світоглядних уявлень про місце і роль людини у природі і суспільстві, виявленні нових цінностей, пріоритетів і норм буття суспільства. Варто відзначити нерозривний зв'язок створення ноосфери з розвитком наукової думки, знань про природу, яка є першою необхідною передумовою цього створення. Сучасна ноосфера активно розглядає більш поширені в природі відкриті системи, які обмінюються з оточуючим середовищем речовиною, енергією і інформацією. Для них характерними є різноманіття, нестійкості еволюції, нелінійні співвідношення, процеси самоорганізації. Як наслідок, теоретичні узагальнення постулатів про ноосферу дають змогу визначити головне завдання сьогодення в глобальному світі, яке проглядається у формуванні принципово нового світогляду, суть якого в тому, що не лише людство, а й усі види флори і фауни на планеті є рівноцінними й мають право на існування ‒ і як результат тривалої еволюції, і як елемент життєдіяльності дуже вразливої нині системи життєзабезпечення.