Короткий опис(реферат):
Навчання української мови розглядається в площині формування комунікативної компетентності учня, його здатності до активної продуктивної і репродуктивної мовленнєвої діяльності в усній і писемній формі, різних ситуаціях і сферах спілкування. Сучасне розуміння проблеми розвитку мовної особистості зумовлює переосмислення навчання мови в основній школі і передбачає зміну акцентів із засвоєння теоретичних знань мови на формування життєво необхідних практичних умінь та навичок їх використовувати. Модернізація мовного навчання передбачає розроблення теоретичних та методичних шляхів і засобів ефективного розвитку комунікативної компетентності учнів. Комунікативна компетентність трактується як цілісне складне поняття, що складається із основних компонентів мовленнєвої, мовної, дискурсивної, соціокультурної, діяльнісної компетентностей. Лінгводидактична організація навчання мови передбачає під час навчального процесу дотримання компетентнісного, особистісного і комунікативно-діяльнісного підходів і повне занурення у ситуацію спілкування з метою розвитку кожного складника комунікативної компетентності учня. У дослідженні розроблено й апробовано технології навчання мови (особистісно орієнтована, проблемна, інтерактивна, розвитку критичного мислення), лінгводидактичний інструментарій (синтез традиційних та інноваційних форм, методів, прийомів та засобів навчання, технологічна система методів навчання). Технологія навчання мови визначається як системне, спеціально організоване, цілеспрямоване проектування навчальної співдіяльності вчителя й учнів на основі суб’єкт-суб’єктної взаємодії, реалізація всіх технологічних компонентів, постійний зворотній зв’язок, поточна та прикінцева рефлексія, контроль і корекція дій з метою забезпечення гарантованого кінцевого результату. Результати дослідження фіксують позитивні зміни у рівнях сформованості комунікативної компетентності учнів. Навчання реалізовано в процесі рідної (української) мови в загальноосвітній школі.